Другие песни от скало
Описание
Автор текста, рэп, инженер по сведению: Коноплянко Сергій
Композитор, Beats, Продюсер: Дубровин Кирил
Текст и перевод песни
Оригинал
Спогад, як теплий день десь посеред травня.
З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.
Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Я, жуєчка, кібарики, найки, що топчуть падік.
Ми коротали дні на квартирах жили кварталі. Пізніше пізнали паби, драми, що через дами.
Пізніше мій коріш дав мне, якось у часі канув. І оп, зміна кадру, а я вже змінив команду.
І стоп, вільний, наче птахи, я не чую травлю.
Мікро, мій єдиний друг і місто новий клич. І виходить, що раз кличе, чому не іти поближче?
Зараз маю все люди, друзі і близькі. Я зараз маю все, про що колись я і не мріяв.
Та тільки от той падік, якому топтали найки.
В пам'яті воскрес і просив, щоб не забували той день.
Спогад, як теплий день десь посеред травня.
З часом позитив лиш не лишає пам'ять. Молодість прекрасна, танці щодо ранку.
Я досі відчуваю, ніби тільки вчора тяф. Та от вчора, не сьогодні, ми вже повиростали.
Лиш інколи тепер, і то рідко, ниряю в пам'ять. Де друзі на конекті, не розкидані на картах.
Час плине так швидко, не встигаєш і встигати.
І от питання тепер хто і де? Хтось серед алей, хтось іде зараз через Едем.
І скільки днів таких у пам'яті ще відгукнеться?
Десь майбутній я зараз в нових кросах пройдеться. І цей падік світлий, що залитий сонцем.
Він запам'ятає через під'їзд на віконце. З часом подивившись у вікно, він пригадає.
Мить, коли той день попросив його пам'ятати. Думай.
Перевод текста на русский
Воспоминание, как теплый день где-то в середине мая.
Со временем позитив не оставляет память. Молодость прекрасна, танцы относительно утра.
Я все еще чувствую, будто только вчера тяф. Я, жвачка, кибарики, топчущие падик.
Мы коротали дни на квартирах жили в квартале. Позже узнали пабы, драмы через дамы.
Позже мой кореш дал мне, как-то во времени канул. И оп, смена кадра, а я уже сменил команду.
И стоп, свободный, как птицы, я не слышу травлю.
Микро, мой единственный друг и город новый зов. И выходит, что раз зовет, почему не идти поближе?
Сейчас есть все люди, друзья и близкие. У меня сейчас есть все, о чем когда-то я и не мечтал.
Но только тот падик, которому топтали найки.
В памяти воскрес и просил, чтобы не забывали тот день.
Воспоминание, как теплый день где-то в середине мая.
Со временем позитив не оставляет память. Молодость прекрасна, танцы относительно утра.
Я все еще чувствую, будто только вчера тяф. Но вот вчера, не сегодня мы уже выросли.
Лишь иногда теперь, и то редко, ныряю в память. Где друзья на коннекте, не разбросанные на картах.
Время плывет так быстро, не успеваешь и успеваешь.
И вот вопрос теперь кто и где? Кто среди аллей, кто идет сейчас через Эдем.
И сколько дней таких в памяти еще отзовется?
Где-то будущий я сейчас в новых кроссах пройдется. И этот падик светлый, залитый солнцем.
Он запомнит из-за подъезда на окошко. Со временем посмотрев в окно, он вспомнит.
Мгновение, когда тот день попросил его помнить. Думай.