Другие треки от Гаррі Шульц
Описание
Продюсер: Джеймс Хот
Текст и перевод песни
Оригинал
Дві хвилини і за тридцять. Голені вилиці, але сивина в зіницях.
Давно покинув милиці, загоїлася шпиця. Рихлі кості витримали, шуць, так не годиться!
Де ж ти воював, якщо вертаєшся з окраїн на своїх обох ногах з окопу в студію на прайм?
Борода не відростає, барбершоп - не воїн тайп.
Замполіт виходить в лайв: "Обдурити вас - це кайф!
", бо мій шлях розпочинається протестами на Банковій, де від Кірчи до Півночі, від Заходу до Ранку землю огортає дим. Я ж іду знімати пранк.
Юлі волю і Чей Крим? - підставний протестувальник.
Діти під прицілом, я це бачив із екрану. Обробляю їх світлини на контент у Інстаграм.
Космонавти наступають на іншу сторону Марсу, обсесивно-компульсивно перетворюю Майдан я на інтерпретацію ясних чинів, де я герой в далечині, у їх онлайн-величині.
Коли запитували, чи я справді був десь там, чи ні, мов шахтар у окупації, миттєво почорнів я. Від барикад до хвилі хайпу у АТО.
На ваших лайках виріс так, немовби той весільний торт.
У пацанів поранення, протези із-під шорт, а мою ногу рвану намалював фотошоп. Той неймовірний образ воїна юзаю звідусіль: від Джеку до
Ескорту, у страву ході спирт, у фейсбуку спорт, бо по буху заборонено мені носити форму. Ну і що? В цій каруселі я виток новий.
Я відпіарив навіску, що міг, та виїхав на платостій.
Ти підписався на тікток - єдиний мій квиток у світ, тому вриваюсь на повномасштабну.
А там за скрибою на штаб, по-іншому ніяк не стати ж в один ряд зі смертними Миколами. Беру статут і закривавлюю кистяк.
Довкола кожен другий по-скорому запакований.
Для мене, м'ясника, життя твого сина - це сходина між званням майора й погонами підполковника.
Аби цей час настав, я перебігав по головам. Найгірший людолюб очолив ваш ТЦК.
Ага, самоіронія - наполовину правда, на другу половину - мій ПТСРний кратер.
У ранах гній, уламки мрій розчавлено, як цілі підураження на оптоволокні.
Валідно бути кимось, кого зачепило краєм у комісії, що згодом в мені виявить попаяного.
Я то морі, які не звільняв, кинув медалі, я ніде не воював, бо вертаюся з окраїн на своїх обох ногах, не ховаючись по кутах. Ззовні морок, ніби в них, а не в мене поїхав дах.
Щоб позбавитися тріщин, ручного палить рука. Радять закопатись нижче чорного полотна.
Я не повертатимусь туди даремно. Цей тягар трамбую в магазин та забираюся із ним.
Вони ліпше пам'ятатимуть мене полеглим, аніж зустрічатимуть живим.
Перевод текста на русский
Две минуты и через тридцать. Бритые скулы, но седина в зрачках.
Давно покинул костыли, зажила шпица. Рыхлые кости выдержали, ищу, так не годится!
Где же ты воевал, если возвращаешься с окраин на обеих ногах из окопа в студию на прайм?
Борода не отрастает, барбершоп – не воин тайп.
Замполит выходит в лайв: «Обмануть вас – это кайф!
"Ибо мой путь начинается протестами на Банковой, где от Кирчи до Севера, от Запада до Утра землю окутывает дым. Я иду снимать пранк.
Юли волю и Чей Крым? - подставной протестующий.
Дети под прицелом, я видел это с экрана. Обрабатываю их фотографии на контент в Инстаграме.
Космонавты наступают на другую сторону Марса, обсессивно-компульсивно превращаю Майдан я в интерпретацию ясных чинов, где я герой вдали, в их онлайн-величине.
Когда спрашивали, действительно ли я был там или нет, как шахтер в оккупации, мгновенно почернел я. От баррикад до волны хайпа в АТО.
На ваших ругательствах вырос так, словно тот свадебный торт.
У пацанов ранения, протезы из-под шорт, а мою рваную ногу нарисовал фотошоп. Тот невероятный образ воина юзаю отовсюду: от Джека до
Эскорту, в блюдо ходьбе спирт, в фейсбуке спорт, потому что по буху запрещено мне носить форму. Ну и что? В этой карусели я виток новый.
Я отпиарил навеску, что мог, и уехал на платостой.
Ты подписался на текток – единственный мой билет в мир, поэтому врываюсь в полномасштабную.
А там за скрибой на штаб, по-другому никак не стать в один ряд со смертными Николаями. Беру устав и окровавливаю кисть.
Вокруг каждый второй по-скорому упакован.
Для меня, мясника, жизнь твоего сына – это ступень между званием майора и погонами подполковника.
Чтобы это время пришло, я перебегал по головам. Худший людолюб возглавил ваш ТЦК.
Ага, самоирония – наполовину правда, на вторую половину – мой ПТСРный кратер.
В ранах навоз, обломки мечтаний раздавлены, как целые поражения на оптоволокне.
Важно быть кем-то, кого задело краем в комиссии, что впоследствии во мне обнаружит попаянного.
Я то море, которое не увольнял, бросил медали, я нигде не воевал, потому что возвращаюсь с окраин на своих обеих ногах, не прячась по углам. Снаружи мрак, будто у них, а не у меня поехала крыша.
Чтобы избавиться от трещин, ручного курит рука. Советуют зарыться ниже черного полотна.
Я не возвращаюсь туда зря. Это бремя трамбирую в магазин и забираюсь с ним.
Они лучше будут помнить меня павшим, чем встречать живым.