Другие треки от Матвій М.
Описание
Композитор: Матвий Матвийчук
Автор текста: Матвий Матвийчук
Текст и перевод песни
Оригинал
Матвійко зробить це за єдин раз!
Кохання розбило губу, кров тече, мов юшка. Я на воду, але давить плюшка.
Серед люду почуваюся спаплюженим, напруженим, на музиці одружений чи, може, у полоні.
Рідні долоні можуть вгріти болем, якого вже по горло вистачає.
На крані наливають паливо, яке не лічить рани, вони заживають з часом, точно не одразу.
Дописавши фразу, не зловив екстазу. Пара вух на голові наслухалася джазу.
Новий день, і я теж новий. Сиджу сам у пабі, бо я нездоровий, хворий на ліниву долю.
Можу заробити на ходок в заправці Окко, але місяць працювати тре буде для цього.
Я мов той же брак, що поневолі просить копійчину за свідомий погляд.
Хіба комусь є діло, що я більше не живу у мріях? Хіба комусь є діло до того, що я пишу уміло?
Ростив скилиці на спині, та вони стали тягарем.
Може, на дні та у пітьмі, але, повір, такі ж проблеми, як у тебе. Ми всі однакові чи надто різні? Забув життя, коли пив
Ріслінг.
Тепер мені підходе лише Каберне, та все одно так не боре, як від музла, яке так пре. Заблукав поміж трьох соснах.
Біч ос лав соса, а я люблю її постать, її погляд, її пози, її волосся.
Не дивлячись на рани, вона чисте задоволення. Стосунки - це на легко, хіба якщо ти вже підкорений.
Я на проводі чи, може, на мотузці.
Своїми римами вдягаю семпли в блузки, трохи брудні, але почуєш у відлунні буденної напруги. Обурений від туги, та пішла вона до дупи.
Отримую нову ходу, допивши келих другий.
Не думав, що якась місцина може стати другом.
Може, третій чи четвертий втопить мої нерви, але тут без перерви, якщо навіть не на черзі, насиплю тої решти. Гівна та гілля, краще попілля.
Це моє підпілля, це мої уміння. А якщо не до вподоби, поцілуй мої стопи.
Я пішов, а тобі щасливої дороги. Ау!
Перевод текста на русский
Матвейка сделает это за один раз!
Любовь разбила губу, кровь течет, как уха. Я на воду, но давя плюшка.
Среди людей чувствую себя оскверненным, напряженным, на музыке женат или, может, в плену.
Родные ладони могут согреть болью, которой уже по горло хватает.
На кране наливают топливо, не считающее раны, они заживают со временем, точно не сразу.
Дописав фразу, не поймал экстазу. Пара ушей на голове наслушалась джаза.
Новый день, и я тоже новый. Сижу сам в пабе, потому что я нездоров, болен ленивой судьбой.
Могу заработать на ходок в заправке Окко, но месяц работать нужно будет для этого.
Я словно тот же брак, что поневоле просит копеечку за сознательный взгляд.
Разве кому-то дело, что я больше не живу в мечтах? Разве кому есть дело до того, что я пишу умело?
Ростел скулы на спине, но они стали обузой.
Может, на дне и во тьме, но, поверь, такие же проблемы, как у тебя. Мы все одинаковые или слишком разные? Забыл жизнь, когда пил
Рислинг.
Теперь мне подходит только Каберне, но все равно так не борется, как от музла, которое так прет. Заблудился между тремя соснами.
Бич ослав соса, а я люблю ее фигуру, ее взгляд, ее позы, ее волосы.
Не смотря на раны, она чистое удовольствие. Отношения – это легко, разве если ты уже покорен.
Я на проводе или, может быть, на веревке.
Своими рифмами надеваю сэмплы в блузки, немного грязные, но услышишь в эхо будничного напряжения. Возмущенный тоской, она пошла к заднице.
Получаю новую походку, допив бокал второй.
Не думал, что какое-то место может стать другом.
Может, третий или четвертый утопит мои нервы, но тут без перерыва, если даже не на очереди, насыплю остальных. Говна и ветки, лучшее пополье.
Это мое подполье, это мои навыки. А если не нравится, поцелуй мои стопы.
Я ушел, а тебе счастливого пути. Ау!