Описание
Дата выпуска: 30 января 2026 г.
Текст и перевод песни
Оригинал
Шоста ранку, тридцять хвилин на сніданок, і я виходжу на вулицю, в голові туман, ніби п'яний.
Десь пробігти, десь пройтися, і вже ось і я в вищому районі міста.
Покура столиця, незадоволені лиця, штовхаються на проспектах метро, але я вже в тим давно злився.
Що робити і як далі жити?
Все побільше я зробив, буде складно навіть відчинити.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
А призорний сморід манного міста все рівно затягує нових туристів.
Втікати, лишатись, я поки не знаю, але після зміни знов собі нагадаю, що я взагалі то про це все не мріяв.
І ще кілька років тому на затвори, що не загублюся в бетоні трамвая, але я потроху себе все ж втрачаю.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло.
Здається, у всьому я втратив себе вже давно, так набридло чорно-біле кіно.
І кожний день міло, як під пепірку, проживаю його, це мене заїбло!
Перевод текста на русский
Шесть утра, тридцать минут до завтрака, и я выхожу на улицу с туманом в голове, как будто пьяный.
Бегу куда-то, иду куда-то, и вот я в верхней части города.
Скромная столица, недовольные лица, толкающиеся на проспектах метро, но я уже давно разозлился на это.
Что делать и как жить?
Чем больше я буду делать, тем труднее будет даже открыть его.
Кажется, я давно во всем потерялся, настолько мне надоело черно-белое кино.
И каждый день я проживаю сладко, словно под бумагой, меня это зацепило!
А призрачное зловоние города манны продолжает привлекать новых туристов.
Убежать, остаться, пока не знаю, но после перемены снова напомню себе, что совсем об этом не мечтала.
И несколько лет назад я был убежден, что не потеряюсь в бетоне трамвая, но все равно теряюсь понемногу.
Кажется, я давно во всем потерялся, настолько мне надоело черно-белое кино.
И каждый день, проживаю его сладко, как бумажку, меня тошнило.
Кажется, я давно во всем потерялся, настолько мне надоело черно-белое кино.
И каждый день я проживаю сладко, словно под бумагой, меня это зацепило!