Другие треки от Міша Правильний
Описание
Производитель: домашкинн
Композитор: Микита Бесчастний
Автор текста: Миша Правильний
Автор текста: Микита Бесчастний
Текст и перевод песни
Оригинал
Я, я, я.
Двадцать двадцать пять. Мені двори району ближчі.
Мені двори району ближчі.
Двори знають мене, вони пам'ятають мій запах.
Боявся вулиці, але мені давно не страшно. Всі, хто сміявся з мене, залишилися все там же.
Але я не став би тим, ким є, без них, то мую вдячний.
Я йшов не на фізру, я йшов до тих, хто панчить. Перший урок, я вже нахапаний, дай Бог не спалять.
Я відкриваю усім очі, але вони не бачать, що я трахаю їхні альбоми лише одним панчем.
В їхніх текстах води більше, ніж в мене на районі. У мене цілих шість озер, бо я на Оболоні.
І ще Дніпро під боком, і ще від нього затока.
Якщо запалю тобі свій трек, то тебе йобне током. Я в спокої, бо я знаходжуся не за кордоном.
Мені двори району ближчі, ніж ваша Європа. У нас інший менталітет, у нас інша погода.
Але я вдома народився і помру теж вдома. На втому похуй, бо за сильне нічого не буде зовсім.
Я вже восьмий рік читаю реп, майже кожен день пост.
Я не боюсь бути собою, провокацій вдосталь. Можу сказати те, за що буде моментальний розстріл.
В районі монстри, я знаю, як пахне в хрущовці. Я трахався у патіку на восьмому поверсі.
Ми крутимось постійно, так схожі на диски в колесі.
Не зраджувати своїм принципам в моєму кодексі.
Двори пам'ятають мій запах. Боявся вулиці, але давно не страшно.
Всі, хто сміявся з мене, залишились там же. Не став би тим, ким я, без них, то мую вдячний.
Я ніби не жив на вулиці, але все ж таки жив.
Усім із дому назад вночі, такий був режим. Я не хапав у школі, але хап то і дуже любив.
Я не був небезпечним байдикою, єдине, що бив. Русанівка замінила мені маму, бо мами не було.
Дитинство світле, біля скроні не тримало дуло, бо то було потім вже.
Всі розбірки, речовини, дитинство втікло швидко. Хто в тій втечі винен, скажи?
Ти пам'ятаєш, як ми сміялись на каналі, прогулюючи математику в гімназії?
Микола Львович вчив від себе не втікти вам, діти, а потім сам утік кудись до іншого світу. Ті вулиці вже стерли мій запах, як Cold Spice.
Щоб повернутись, я би забашляв будь-який прайс. Туди, де не болять коліна, суха
Мівіна, вино Ізабелла. Та тому мому світу прийшла габелла.
Ми були круті та безсмертні, як ці малі репери. Наглі писки, розстібнуті паски безпеки.
Декаки, касети з Качовим, простим мозлом. В світі, де не існує зло. А нині шо?
Спішиш все встигнути, як той всратий заєць. Майбутнє з посмішкою тикає середній палець.
Розкидані по світу, дрібні, як цятки. Думаєш, крутий?
Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий? Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий?
Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий? Доживи хоча б до тридцятки.
Думаєш, крутий? Доживи хоча б до тридцятки. Думаєш, крутий?
Доживи хоча б до тридцятки.
Перевод текста на русский
Я, я, я.
Двадцать двадцать пять. Мне дворы района поближе.
Мне дворы района поближе.
Дворы знают меня, они помнят мой запах.
Боялся улицы, но мне давно не страшно. Все, кто смеялся надо мной, остались все там же.
Но я не стал бы тем, кем есть, без них, то я благодарен.
Я шел не на физру, я шел к панчившим. Первый урок, я уже наглопан, дай Бог не сожгут.
Я открываю всем глаза, но они не видят, что я трахаю их альбомы только одним панчем.
В их текстах воды больше, чем у меня в районе. У меня целых шесть озер, потому что я на Оболони.
И еще Днепр под боком, и еще от него залив.
Если зажгу тебе свой трек, то тебя ебнет током. Я в покое, потому что нахожусь не за границей.
Мне дворы района ближе, чем ваша Европа. У нас другой менталитет, у нас другая погода.
Но я дома родился и умру тоже дома. На усталость похуй, потому что за сильное ничего не будет совсем.
Я уже восьмой год читаю рэп, почти каждый день пост.
Я не боюсь быть собой, провокаций достаточно. Могу сказать то, за что последует моментальный расстрел.
В районе монстры, я знаю, как пахнет в хрущевке. Я трахался в патике на восьмом этаже.
Мы крутимся постоянно, так похожи на диски в колесе.
Не изменять своим принципам в моем кодексе.
Дворы помнят мой запах. Боялся улицы, но давно не страшно.
Все, кто смеялся надо мной, остались там же. Не стал бы тем, кем я, без них, имею благодарный.
Я будто не жил на улице, но все же жил.
Всем из дома назад ночью, таков был режим. Я не хватал в школе, но хап-то и очень любил.
Я не был опасным бездельником, единственное, что бил. Русановка заменила мне маму, потому что мамы не было.
Детство светлое, у виска не держало дуло, потому что это было потом уже.
Все разборки, вещества, детство убежали быстро. Кто в этом побеге виноват, скажи?
Ты помнишь, как мы смеялись по каналу, прогуливая математику в гимназии?
Николай Львович учил от себя не убежать вам, дети, а потом сам бежал куда-нибудь в другой мир. Те улицы уже стерли мой запах, как Cold Spice.
Чтобы вернуться, я бы забашлял любой прайс. Туда, где не болят колени, сухая
Мивина, вино Изабелла. Но потому моему миру пришла габелла.
Мы были крутые и бессмертные, как эти малые рэперы. Нахальные писки, расстегнутые пояса безопасности.
Декаки, кассеты с Качевым, простым мозгом. В мире, где нет зло. А сейчас что?
Спешишь все успеть, как тот усатый заяц. Будущее с улыбкой тычет средний палец.
Разбросаны по миру, мелкие, как пятнышки. Думаешь, крутой?
Доживи хотя бы до тридцатки. Думаешь, крутой? Доживи хотя бы до тридцатки. Думаешь, крутой?
Доживи хотя бы до тридцатки. Думаешь, крутой? Доживи хотя бы до тридцатки.
Думаешь, крутой? Доживи хотя бы до тридцатки. Думаешь, крутой?
Доживи хотя бы до тридцатки.